Не стій осторонь

Запит на таке середовище, де кожна людина, незалежно від її фізичних чи психологічних особливостей, відчуває себе рівною та важливою, є наразі дуже актуальним. Саме комфортне середовище і повинно будувати суспільство, і його побудова залежить від кожної окремої людини.

На жаль, ще не всі діти (і дорослі теж) розуміють, що різноманітність –це норма, і навіть зараз ми можемо спостерігати за ситуаціями, коли діти сміються з тих, хто має інший вигляд чи поводиться інакше.

Для того, щоб дитина правильно сприймала різних людей, важливо, щоб батьки із самого раннього віку вчили її толерантності та повазі до інших. Іноді дітям важко зрозуміти, чому хтось має не такий вигляд або поводиться по-іншому, і вони можуть почати насміхатися з таких людей.

Люди з особливими потребами – це ті, хто має різні особливості розвитку, здоров’я, вигляду чи поведінки, але це не робить їх гіршими чи менш важливими за інших. Вони так само як і всі ми хочуть мати друзів, радіти життю, вчитися, гуляти та бути прийнятими.

Пояснити, чому важливо не сміятися з інших, можна, якщо звернутися до емоцій та співпереживання. Запропонуйте уявити дитині, як би їй було, якби хтось сміявся з її особливостей чи вигляду. Це допоможе зрозуміти, що глузування з інших може спричинити біль.

Підкреслюйте важливості поваги один до одного. Поясніть, що кожен має право бути таким, яким він є, і що важливо ставитися до кожної людини з добротою та розумінням.

Говоріть про різноманіття як норму, як частину світу такого, як він є. Розповідайте дитині історії про людей, які змогли подолати труднощі, або використовуючи свої особливості чогось досягли, щось винайшли або стали відомими.

Розглянемо, що робити, якщо ваша дитина вже розуміє важливість толерантного ставлення до оточуючих, але стикається з ситуацією, коли її однокласники чи друзі сміються з дитини з особливими освітніми потребами. По-перше, це може бути наслідком незнання і нерозуміння ситуації. Але в більшості випадків, той, хто публічно насміхається та знущається над людиною, має на меті показати свою перевагу, справити враження на однолітків, показати свою «крутість» та впевненість у собі. І тут важлива саме реакція суспільства. Як тільки однолітки дають зрозуміти, що така поведінка не є нормальною і не підтримують її, то вона втрачає сенс для кривдника.

Важливо вчити дитину не стояти осторонь, якщо вона стає свідком насмішок. Заохочуйте її підтримати того, хто потрапив під приниження, простими словами або жестами підтримки. Також, особливо якщо це повторюється, потрібно звернутися за допомогою до дорослих (батьків, вчителів, інших дорослих, яким довіряє дитина), які зі свого боку дадуть зрозуміти, що така поведінка кривдника не є прийнятною.

Для того, щоб усім було комфортно, важливо будувати суспільство, де толерантність і повага один до одного є одними з головних цінностей, тоді кожна людина зможе знайти своє місце. А підтримка інклюзивного середовища починається із кожного з нас.

Психологиня, практична психологиня інклюзивно-ресурсного центру, Гусєва Анастасія