Дитина зі специфічними розладами і набуття навичок, необхідних у школі

Комусь зручно вивчати матеріал увечері, комусь потрібно повторити вивчене зранку. Хтось потребує абсолютної тиші, а хтось звик робити домашнє завдання  на кухні... На підставі цих та багатьох інших прикладів можна зробити висновок: у кожного свій спосіб навчання. Проте є діти, яким складно виробити  власну стратегію. Їм треба допомогти.

Специфічні розлади в дитини  викликають певні труднощі із засвоєнням інформації. Виявляються вони у процесі навчання. Якого плану дій слід дотримуватись батькам таких діточок,  щоб покращити ситуацію?

•     Почніть з аналізу труднощів.

Ключика, який відмикав би всі замки, немає. Одного ефективного способу допомогти дитині, на жаль, не існує. Отже, слід шукати  індивідуальних підходів. Проаналізуйте, що для вашої дитини є дійсно обтяжливим, та спробуйте інтерпретувати ці складні для неї завдання, надавши їх  в  ігровій, більш цікавій  формі.

•       Спробуйте вийти за рамки загальноприйнятого.

Як правило, саме слово «завдання» викликає в уяві дитини негативний образ. Дитина вважає домашні завдання чимось важким і нудним, а батьки надають  їм завеликого значення. Ваша задача  — запобігти таким антагоністичним проявам. З одного боку, зацікавте дитину, поясніть користь домашньої роботи, а з іншого,  — знизьте значущість завдань у власному усвідомленні.

•      Допоможіть дитині розвинути почуття відповідальності.

Уміння брати на себе обов’язки і виконувати їх  дуже важливе для життя. Саме вдома найкраще відпрацювати необхідні навички. Відчуваючи власну відповідальність за свої дії та вчинки, дитина зможе здійснити перехід від невдач у школі до активної праці над самою собою.

•     «Він ніколи не стане самостійним...»

Це занепокоєння батьків має під собою підставу за певних умов. Необхідно розуміти деякі важливі аспекти навчання. Стежити за виконанням завдань першокласником — цілком нормально. Але вже починаючи із другого класу дитину слід відпускати «у вільне плавання», необхідно  надати їй можливість відчути себе самостійною. Але не забувайте про «рятівний круг»! Якщо ви просто «кинете напризволяще»   дитину,  в деяких ситуаціях на успіх  можна не розраховувати. Тут теж слід спиратися на індивідуальні особливості кожної дитини.  І майте на увазі: систематичні заняття вдома дуже корисні для всіх діточок, незважаючи на рівень розвитку.

Отже, підсумуймо. Визнання проблеми — це 50% успіху. Пробуйте нове, бережіть нерви, ставтеся до проблем дитини з розумінням, виявляйте терпіння і пам’ятайте: найкращий спосіб допомогти дитині — незмінна батьківська любов та підтримка.