Діти та війна. Дзвіночки, що сигналізують про потребу дитини у допомозі психолога під час повномасштабного вторгнення. На що звертати увагу батькам

Війна стала важким випробуванням для всіх, а особливо для дітей. Дитяча психіка гнучка, але водночас вразлива, і її реакція на стрес залежить від особливостей дитини, наявності попереднього травматичного досвіду та навичок дитини справлятися зі стресом до війни. Також на ступінь травматизації впливає інтенсивність стресового досвіду, його тривалість та те, наскільки реальною дитина відчувала загрозу життю.

Коли виникає травматичний досвід (війна) і залежно від того, якою дитина була до того, залежить і її реакція. Більш чутливі діти будуть переживати травматичний досвід більш інтенсивніше. Ті, хто раніше мав досвід травми, можуть реагувати ще гостріше.

Діти, які отримали травму війни, спочатку будуть мати реакції страху, шоку, завмирання. У цей момент їм найважливіше перебувати поруч із дорослими, які допоможуть повернути відчуття захищеності та безпеки. Пізніше можуть з’явитися різні реакції, що варіюються залежно від віку дитини.

Для молодших дітей характерно відтворювати пережитий досвід у грі. Також вони можуть скаржитися на погані сни, жахи, можуть виникати труднощі із засинанням. Можуть виникати соматичні симптоми: головний біль, біль у животі, підвищена втома (порівняно з тим, як було до травматичного досвіду).

Для дітей шкільного віку та підлітків характерні такі прояви травми:

-     Повторне переживання та прокручування в думках спогадів про війну. Ці спогади можуть повертатися навіть тоді, коли дитина займається чимось приємним.

-     Діти відчувають труднощі у ході будування планів на майбутнє, втрачають здатність бачити перспективу свого життя.

-     Мають симптоми, пов’язані зі сном: жахи, безсоння, втома вранці, одразу після сну, труднощі із засинанням.

-     Для підлітків характерна соціальна ізоляція: вони уникають спілкування з ровесниками, не хочуть проводити час у групі з дітьми.

-     Діти уникають розмов про те, що з ними трапилося. Це призводить до відчуття самотності.

-     Втрачають інтерес майже до всього – до занять, які раніше могли подобатися. Здається, що у дитини немає енергії. Знижується мотивація. Дитина стає замкнутою та закритою.

-     Відчувають часті та швидкі зміни настрою, і дитина не завжди розуміє чому і що саме призводить до тих чи інших емоцій.

-     Виникають труднощі з концентрацією уваги, переключенням з однієї діяльності на іншу, запам’ятовуванням (порівняно з тим, як було до травматичних подій).

Усі ці симптоми є нормальними для дітей, які пережили травматичний досвід. Більшість дітей зможуть прожити його самостійно і наявні симптоми з часом поступово будуть зникати. Але, якщо вони залишаються тривалий час або стають більш вираженими, то дитині обов’язково потрібна допомога фахівців.

Психологиня, практична психологиня інклюзивно-ресурсного центру, Гусєва Анастасія