Безбар’єрність: усі різні — усі рівні! Особлива дитина

Щодня людина змушена стикатися із соціумом. То й не дивно, бо соціум — це те, що нас оточує за стінами нашої домівки. Це дитячий садок, школа, вищий заклад освіти, офіс, підприємство, крамниці, лікарні, аптеки, вулиця  тощо. Повсюди ми стикаємось із людьми і вступаємо у певні взаємовідносини. І скрізь існують свої правила і закони.

Проте слід пам’ятати, що не всі вміють легко пристосовуватися до загальноприйнятих норм та правил існування в суспільстві. Не всі можуть  відразу зрозуміти та проаналізувати інформацію ззовні та підпорядкувати їй свої дії. Часто на таких людей очікує  громадський осуд. Ідеться, насамперед,  про особливих дітей.

       Особливість діточок може проявлятися по-різному та за різних обставин. Головним завданням соціуму є навчитися це приймати. Так елементарно і так важливо: приймати та толерантно ставитись до всіх нетипових дій людей. Поінформованість широкого загалу щодо проблем адаптації особливих дітей до соціуму та способів їх подолання — ось першочергове завдання цивілізованої держави.

Про що ми повинні подбати? Поміркуйте над тим, що може зробити кожний із нас на своєму місці у цих напрямах.  

•  Забезпечити доступ до освіти всім дітям без винятку.
•  Запобігати дискримінації за будь-якими ознаками на всіх рівнях/
•  Забезпечити гідну матеріальну базу закладів освіти.
•  Забезпечити архітектурну доступність, що усуває труднощі переміщення.
• Сприяти адаптації дитини в суспільстві, залучаючи її до всіх заходів.
• Надавати соціальну підтримку сім’ям, які виховують дітей з особливими потребами.
• Упроваджувати інклюзивну освіту відповідно до концепції Нової Української Школи;
• Виховувати дітей у дусі толерантності.
• Інформувати дорослих і нормотипових дітей про особливості розвитку людини та існуючі проблеми зі здоров’ям.

Кожний із нас може зробити крок на шляху до розвитку інклюзивного суспільства. Дислексія,  аутизм, ДЦП, синдром Дауна, проблеми із зором або слухом... — це, на жаль, реалії сьогодення. Не слід заплющувати на це очі. Не можна тікати від проблем, ховаючи голову в пісок,  і відсторонюватися. Важливо пам’ятати: немає ідеальних людей. У нас всіх є свої вади і свої особливості. І всі ми унікальні й неповторні! Усі заслуговуємо на щастя і повноцінне життя!

Отже, зробімо крок у щасливе майбутнє разом!